Пономарів Олександр Данилович

Народився 17 жовтня 1935 року у м. Таганрог Азово-Чорноморського краю у родині Пономарьова Данила Семеновича (1908 – 1943) та Олени Яківни (1906 – 1980). Закінчив філологічний факультет Київського університету (навчався у 1956 – 1961 роках, серед учителів – Андрій Олександрович Білецький). Навчаючись на російському відділенні, самотужки опанував літературну українську мову, причому так досконало, що відчуває, як рідко хто, її найтонші нюанси.

Від серпня 1961 року до травня 1976 року працював у відділі загального та слов"янського мовознавства Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України. 1975 р. захистив кандидатську дисертацію «Лексика грецького походження в українській мові». У червні 1976 р. – у лютому 1979 р. – старший редактор у київському видавництві «Техніка». Від лютого 1979 р. – викладач, старший викладач, доцент, професор, кафедри мови та стилістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (у 1988 – 2001 – завідувач кафедри). 1991 року захистив докторську дисертацію «Проблеми нормативності української мови в засобах масової інформації». У вересні 1995 р. – у липні 1996 р., і потому у лютому – серпні 1998 р. – професор української мови Інституту східноєвропейських студій Карлового університету у Празі.

Автор понад 250 наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних праць, присвячених історії й культурі української мови, проблемам нормативності мови засобів масової комунікації, українсько-грецьким мовно-літературним зв’язкам, теорії й практиці перекладу. Багато зусиль спрямовує на пропаганду й утвердження нового правопису української мови (праця в комісії з питань правопису, виступи у ЗМІ з роз"ясненням його засад, дискусії на телебаченні з опонентами нового правопису тощо). Автор і редактор словників різних типів, підручників та навчальних посібників з української мови. Підготував 10 кандидатів філологічних наук.

Перекладає з новогрецької мови та слов’янських мов. Член редколегій журналу «Дивослово» й газети «Слово Просвіти». Член Спілки письменників України (1993), Спілки журналістів України (1985).

Автор понад 200 наукових праць з історії, стилістики та культури української мови, її відродження та утвердження як державної, укладач словників різних типів.